Дмитро Копинець "Буштинські обрядові дійства та розваги молоді в давнину", Тячів, МПП “Крок”, 2004. – 107 с.
У 2004 році побачила світ друга праця Д.Копинця "Буштинські обрядові дійства та розваги молоді в давнину". Цінність її неабияка, адже книга нагадує нинішнім і зберігає для наступних поколінь первозданну красу народних звичаїв і обрядів, що з давніх-давен супроводжують людину від колиски й до останнього подиху.
 Цей фольклорно-етнографічний матеріал, записаний Д.Копинцем від сільських старожи¬лів, чия пам'ять по сьогодні береже події давно минулих днів, "сценарії" народних звичаїв з усіма важливими подробицями.
В своїй книзі «Буштинські обрядові дійства та розваги молоді в давнину» Дмитро Копинець виступає і як етнограф, торкаючись побутом буштинців, їхніми обрядами і звичаями. До речі, згодом цією працею зацікавились і доктори філологічних наук, професори Василь Марко та Микола Зимомря. Причому останній не забув згірдливо назвати Дмитра Копинця : «вчитель з вічною добротою в ділах». Ось що він пише в передмові до цієї праці:
… «Дмитро Копинець, як для мене, носій багатьох покликань. Одне з них – бути літописцем Буштина, примножувати його історію, стояти на сторожі краси суцвіття – пісень, звичаїв, традицій. Тому й не дивно, що кілька років тому побачила світ ошатна книжка про Буштино. І ось тримаю в руках нову працю невтомного сіяча красивого й вічного під назвою «Буштинські обрядові дійства та розваги молоді в давнину». Рукопис книжки привертає увагу передусім тим, що вона містить цікавий та змістовний фольклорно – етнографічний матеріал записаний Дмитром Копинцем від старожилів як Буштина, так його околиці. Він упорядкував ці записі за так званим календарним циклом, виокремлюючи пори року. Приміром, на осінь припало Буштинське весілля з розмаїттям його реалій, пов’язаних зі «світанками», «огласками», «гусками», «викупом молодої», «дарунками», а також «Буштинські Хрестини», «вечірниці»; на зиму – Різдво Христове», «різдвяні розваги», «коляди; на весну – «Великодні розваги молоді» ( зокрема « кутиць»); на літо – обрядово – звичаєві традиції. Останні висвітлені упорядником крізь приму цікаво закроєних спогадів, записаних говіркою.
Дмитро Копинець залюблений в духовний ореал рідного народу. Він добре знає, що народ закодував у слові, в обрядово – звичаєвих традиціях найцінніше, що полишає наступним поколінням у спадок. Народна пам'ять фіксує високі й чисті категорії моралі, які охоплюють всі сфери людської діяльності Упорядник робить вододіл між церковно – релігійною та світською звичаєвістю. Тож поцінуймо працю Дмитра Копинця, бо завдяки йому життєва філософія буштинців, їхня мудрість, спостережливість, досвід постануть зі сторінок книжки довговічними, витримають один іспит на свою систему етнодидактики, а звідси – на їхню неминучість».
Не обминає етнограф і теми релігійності буштинців, а також їхніх вірувань. Автор старається розібратися в тому, звідки і коли буштинці перейняли християнство, у що вірили до того часу.Вирішення наболілих проблем, зокрема засилля над буштинцями і краєм в цілому з боку лихварів і писарів, автор бачить у поширенні шкільництва, підвищені рівня освіченості народу. Опис народного, як жіночого так чоловічого одягу приваблює перш за все своєю деталізацією. Другим після Миколи Грицака автор виступив і як збирач буштинської лексики. У праці знаходимо чимало висловів, переданих угорською, румунською та словацькою транскрипцією. Окремі спогади автор передає на русинській мові предків.
Мети, що поставив перед собою автор книги, тобто всеохопність, він таки зумів досягти. Праця увібрала в себе відомості про буштинські звичаї, святкові обряди, Тут знаходимо описи Буштинського весілля, проводи у військо, вечірниць, відвідування з протисією на храмові праники до Ізи, Мукачева, до Липчі Марії Повчі тощо. Але мусимо сказати правду, що йому першому виходцю з поміж буштинців вдалося створити першу енциклопедичну працю про своє рідне Буштино, що відкрила свій народ у всіх ви мірах – з погляду географічного та історичного, релігійного та краєзнавчого… "
Читач має чудову нагоду переконатися, що нашим предкам у всій пов¬ноті була доступною яскрава палітра людсь¬ких емоцій, чистота й висота прекрасних по¬чуттів. Так, у своїй книзі Д.М.Копинець відро¬джує майже забуті й почасти невідомі сторінки життя наших предків, їх історію, побут, звичаї, традиції і обряди, пісні та легенди.
Народні звичаї і обряди, попри їх видовищність, таять у собі й глибинний, заповітний смисл, вони виховують, наставляють на шлях добра, підкреслюють неповторність і значи¬мість окремих моментів у житті людини.
Успіх книги значною мірою зумовлений тим, що її автор - корінний буштинець, без¬межно закоханий у рідне село, тисячами не¬зримих нитей поєднаний з його долею Тому й сторінки цього твору дихають життєвою прав¬дою, щирою любов'ю до буштинців.
Гадаю, книга припаде до смаку представ¬никам різних поколінь, покличе у минувшину, до витоків нашої духовності й змусить замис¬литися над тим, що втрачено й набуто нами. А отже, до чого варто повернутися, аби не обділити й нинішнє, і наступні покоління духо¬вною спадщиною наших предків.
Саме цим і заслуговують його праці на увагу на майбутні десятки і сотню літ.
ВОЛОДИМИР ТОПЕХА
|
Дмитро Копинець. “Селище Буштино – вчора й сьогодні”: історико-краєзнавчий нарис. Видання друге, доповнене. Ужгород, 2007, – 294 с..
У 2002 році вийшло перше видання цієї книги. За час, що минув, автор зібрав нові матеріали з історії рідного краю, дещо видав, щось чекає слушного часу, щоб прийти до читача, розширив кругозір свого первістка й підготував його новий прихід у світ. Про це нове, доповнене видання й поведемо розмову.
Насамперед – про автора. 
Дмитра Копинця знаємо давно. Він учитель фізики. Довгий час працював заступником директора школи в Дулові, згодом у рідному селі. Зараз на пенсії. Виріс у родині буштинського газди-хлібороба. Знає будь-яку роботу коло землі. Про таких кажуть: “Майстер на всі руки”. У його свідомості завжди жила національна ідея, любов до народних звичаїв, народної творчості, як вияву народного духу, любов до Бога, пошана до церкви, які він зміг вільно виявити лише після занепаду тоталітарної системи. Про двоїсте духовне життя за радянських часів говорить з болем. Відводить душу читанням “Апостола” в церкві, церковним співом, народною піснею, яку співає побожно, талановито, красивим ліричним тенором. Любить гарну бесіду в колі друзів. Але найбільше любить рідну землю, особливо селище Буштино, де побачив світ 15 серпня 1931 року. Цією живою любов’ю дихають сторінки його етнографічних нарисів, що вмістили розмаїтий матеріал із життя рідного села.
Перше видання книги викликало багато відгуків, публічних і епістолярних. Уривки з них надруковані в рецензованій книжці. Більшість авторів схвально відгукувалась про працю Д.Копинця.
Автор книжки про Буштино не замовчує й критичних суджень про неї і в післямові одверто полемізує з опонентами, вважаючи найбільшим гріхом попереднього тоталітарного режиму нищення української національної еліти. З автором не можна не погодитись. Ця біда України й досі відгукується тяжкими наслідками: надто суперечливими, часто антиукраїнськими діями багатьох наших зверхників.
Сучасна владна верхівка в Україні – значною мі рою псевдо - або й антиелітна. Так можна визначити наскрізну ідею книжки Д.Копинця. А матеріал її виходить далеко за розвінчання міфологій різних окупантів.
Основні тематичні центри книжки “Селище Буштино – вчора й сьогодні” перейшли з першого її видання, а те, що автор додав, вражає новим поглядом на трагічні сторінки історії Буштина й краю вцілому. Це стосується насамперед розділу VІІ “Спогади про репресії, що їх чинили окупаційні режими на Закарпатті. Молодіжний рух опору”. І досі кров стине при читанні спогадів Юрія Костюка, Михайла Копинця, Михайла Ороса, Василя Маркуся, Івана Коршинського, Василя Рущака.
Рецензована книжка багатогранна. Привертають увагу історичні матеріали про життя Буштина протягом майже семи століть. Особливу увагу привертають знайдені записи на сторінках церковної книги, які проливають світло на історію заснування селища. Під пером Д.Копинця ці скупі записи стають яскравими картинами із життя перших мешканців поселення, яке вони назвали на честь свого ватажка Івана Бущі.
Різнобічно подана історія селища Буштина завершується біографічними довідками про найвідоміших буштинців, переважно ще живих. Так минуле логічно вливається в сьогодення, здобуваючи перспективу в майбутнє.
Книжка гарно видана. Над її текстом добре попрацювала редактор Ганни Макаренко. Привертають увагу щедро подані ілюстрації. Не зайвим буде сказати, що нариси Д.Копинця вийшли за фінансової підтримки відомих буштинців Я.Чонки, М.Копинця (мешкає в США), І.Коршинського, П.Гаврилка, М.Підгурного.
Видання “Селище Буштино – вчора і сьогодні” є золотим відерцем, яким автор зачерпнув живої води з вічної криниці пам’яті, щоб кожен, хто вип’є тієї води, зберігав щиру любов і нестримний потяг до отчого дому, до тієї землі, яка стала частиною його долі.
Професори:
МИКОЛА ЗИМОМРЯ, ВАСИЛЬ МАРКО
|
Дмитро Копинець. “Народна творчість Буштина”: Історико-етнографічний твір. Ужгород, 2009, – 231 с.
Ця книга присвячена народним умільцям селища Буштина, тим, які жили в давні часи і живуть тепер. Тут ви знайдете чудові взірці усної народної творчості: і давні легенди, і спогади старожителів, і пісні "баби Копинцяні"; розповіді про окремих майстрів і цілі династії умільців; про митців пензля, вишивки і ткацтва, про музичні колективи і багато-багато іншого, що пов'язано з творчістю Буштинців.  Про все це й поведемо розмову.
Автора книги - Дмитра Копинця ми знаємо давно по його інших книгах: "Селищу Буштино – 630 ", "Обрядові дійства і розваги молоді в давнину", "Селище Буштино вчора і сьогодні". За фахом він учитель фізики. Виріс у родині буштинського газди-хлібороба. Знає будь-яку роботу коло землі. Про таких кажуть: “Майстер на всі руки”.
У його свідомості завжди жила національна ідея, любов до народних звичаїв, народної творчості, як вияву народного духу, любов до Бога, пошана до церкви. Любить гарну бесіду в колі друзів. Але найбільше любить рідну землю, особливо селище Буштино, де побачив світ 15 серпня 1931 року. Цією живою любов’ю дихають сторінки його нарисів, що вмістили розмаїтий матеріал із життя рідного села.
Справжня історія - це історія (біографії) окремих людей. Безпристрасно викладені факти дають змогу відтворити реальності, а не ідеологічні кривотолки. В книзі Д.Копинця знайшли відображення біографії багатьох майстрів і їх нащадків, кожної великої родини буштинських умільців. Розкрита історія творчих колективів Буштина і окремих митців, висвітлений цілий пласт духовного і творчого життя його мешканців.
Матеріали для цієї книги Дмитро Михайлович збирав декілька років – записував розповіді односельців, шукав відомості по архівних матеріалах і газетних публікаціях, знаходив старі фотографії, аналізував і систематизував зібраний матеріал. І ось перед нами КНИГА – "Народна творчість Буштина".
Книга поділена на три тематичні розділи: "Усна народна творчість", "Буштинські умільці і їх ремесла", "Архітектура і скульптура".
В першому розділі зібрані Буштинські легенди і бувальщини, пісні і коломийки, приказки і народні прикмети, які збереглись в пам'яті народу. Всі вони написані живою мовою і коли їх читаєш, то ніби то занурюєшся в глибини давнини і разом з персонажами стаєш учасником тих давніх подій. В деяких легендах збережена та мова, якою не так давно говорили в нашому селі ("Як Цильо напужав сою жону Маріку", "Як Івана Полагіїн метрику вибирав").
Окремим підрозділом виділені пісні і коломийки, що складала і співала "баба Копинцяня" – Ганна Копинець-Гаврилко, жива легенда Буштина. Вона знала більш як 300 різних пісень і легенд! За браком місця в книзі, на жаль, висвітлена тільки невелика частина її творчості.
Другий розділ – "Буштинські умільці і їх ремесла" – це галерея портретів відомих народних умільців і майстрів, творчих колективів Буштина. Вражає той величезний обсяг роботи, що провів автор, збираючи розповіді, архівні матеріали і фотографії при підготовці цього розділу. Про всіх Д.Копинець пише з любов'ю і повагою – будь то окрема людина, династія майстрів або творчій колектив; він зумів об'єднати в одну творчу громаду відомих майстрів минулого і сучасності з молодими буштинськими умільцями . Про життєвий шлях і мрії, про творчі пошуки і здобутки буштинських умільців написано простою, зрозумілою мовою і тому читати ці нариси можна на "одному диханні". Думаю, що пройде небагато часу і вони стануть Буштинськими легендами, як стали легендами спогади наших предків.
У третьому розділі – "Архітектура і скульптура" Д.Копинець на фоні історичного минулого описує архітектурні пам'ятки і скульптури Буштина. Автор по "зернятках" збирав історичні матеріали, спогади старожителів і чисельні фотографії - все, що мало відношення до будівництва житла і інших споруд в селищі. Він поставив собі за мету розповісти нащадкам якомога більше про ті споруди, архітектурні пам'ятки і скульптури, що були колись у Буштині та існують тепер. Не всі вони являються витворами мистецтва, але були створені руками буштинських умільців в різні часи і заслуговують на те, щоб ми про це пам'ятали.
У Д.Копинця в цій книзі минуле логічно вливається в сьогодення, здобуваючи перспективу в майбутнє.
Книжка гарно видана. Привертають увагу щедро подані ілюстрації. Видання “Народна творчість Буштина” є золотим відерцем, яким автор зачерпнув живої води з вічної криниці пам’яті, щоб кожен, хто вип’є тієї води, зберігав щиру любов і нестримний потяг до батьківської хати, до тієї землі, яка стала частиною його долі.
ВОЛОДИМИР ТОПЕХА.
07.12.2009
|
