Самовилив свердловини
Самовилив свердловини полягає в мимовільному виливанні води з свердловинного пробуреного стовбура під великим тиском. Цей процес відноситься до природних аномалій і пояснюється високим міжпластовим тиском. Найчастіше такий ефект спостерігається, коли буряться свердловини біля підніжжя гірських хребтів. На таких ділянках є максимальні ресурси для самовиливу. Для подібної місцевості фонтанування та самовільний вихід вод на поверхню вважаються характерними. Самовилив також нерідко спостерігається у північних регіонах країни.
У тих свердловинах, де волога сама рветься на поверхню, не потрібне застосування занурювальних насосів. Для подачі всередину будівлі знадобиться тільки поверхневий насос або станція. Але поряд із явними позитивними якостями є й проблеми. Виникають вони в зимовий період і пов’язані з тим, що рівень води в таких спорудах перевищує глибину промерзання ґрунту. Це може спричинити замерзання труб, що ведуть до будівлі і навіть розриву труби.
Ще однією проблемою є ускладнення функціонування свердловини на етапі встановлення кесона. Особливо це виражено на початкових етапах експлуатації споруди.
Тому облаштування такої непокірної свердловини слід проводити з урахуванням описаного явища. При цьому застосовують такі варіанти.
3 варіанти облаштування самозливної свердловини
1. Установка обсадної труби виконується те щоб із неї не виливалася вода. Для цього над нею створюють закриту порожнину із залізобетонних кілець. Перше з них встановлюють так, щоб його нижній край знаходився нижче за рівень промерзання. Частину споруди, розташовану вище, ретельно утеплюють.
2. На закінчення обсадної труби, розташоване над поверхнею землі, одягають звичайний оголовок. У ньому передбачають отвір для проходження кабелю, що гріє.
3. Навколо обсадної труби риють котлован та виконують монтаж кесона. За допомогою потужного насоса виробляють відкачування води. Процедуру продовжують, поки рівень рідини не знизиться нижче ніж розташоване дно кесона. Далі обсадну трубу обрізають і одягають оголовок. У нього загвинчують або вварюють штуцер із вентилем. Прикріплювати оголовок до колони слід з усією надійністю. Він повинен витримати тиск 0,2 атм. До кесон підводиться труба, що подає, і з’єднується зі штуцером. У кесоні та в будинку бажано встановити насоси, що всмоктують.